«Я не хочу змагатися з художниками. Адже мистецтво - це продукування знань. А знання не є товаром. Коли я думаю над новою роботою, то не запитую себе, ч и було вже щось подібне, і не ставлю перед собою ціль винайти нове, але хочу продовжувати говорити на вже розпочаті теми, якщо вони мені близькі. Я не можу сама розробити нові знання. Я б хотіла в дискусії торкатися істини. Що можу запропонувати? Можливо, метод роботи. Я все ставлю під сумнів. У мене запитань більше, ніж відповідей. Знаю, що все можна пояснити, але не все зрозуміти. А розуміти треба разом. Не тому, що так простіше, а тому, що знання - це загальне надбання. Новизна принадна, солодка. Наш світ швидко забуває минуле, наш світ швидко забуває важливі речі. Ми живемо новинами, що постійно повторюються. Відчуття, що весь час відбувається щось нове, не покидає нас. Мені хочеться перебрати все це сміття і знайти, що ж залишилось окрім нього. Спробувати осмислити, заглибитись. Дорогий Феліксе Гонзалес-Торрес, чи можу я відмовитись від солодкого? Навіть якщо я буду знати все про нього. Солодке може виявитись гіркою пігулкою. Дорогий Феліксе Гонзалес-Торрес, чи можу я відмовитись від солодкого? Ні, не можу, але я це усвідомлюю. Чи можу я відмовитись від надмірного споживання? Чому я продовжую це робити? Адже солодощі не є необхідною умовою виживання. Солодощі – задоволення. Солодощі таять небезпеку. Виставляючи на показ надлишок, ми заявляємо про нашу перевагу. Ми стали залежні від процесу споживання, тому самі і поповнюємо запаси. Чи скоро почне нудити? Дорогий Феліксе Гонзалес-Торрес, чи можемо ми відмовитись від солодкого?» Лада Наконечна | “I do not want to compete with the artists. For me art is creation of knowledge. The knowledge isn’t the goods. When I am thinking over a new project, I do not ask myself, if something similar has ever been before and I do not intend to create anything new, but want to continue to speak on topic has already been started, if they are close to me. I cannot create new knowledge alone. I would like to find the truth during the discussion. What can I offer? May be it is the method of work. I always doubt. I have more questions than answers. I know, everything can be explained, but not understood. But we need to try to understand things together. Not because its easier, but because knowledge is common possession. Novelty is tempting and sweet. Our world forgets history very quickly. Our world forgets important things very rapidly. We live by constantly repeated news. The feeling that something new always goes on does not leave us. I want to look over refuse and try to find what is remaining. I want to make an attempt to comprehend, become more profound.
Dear Felix Gonzales-Torres, can I give up sweets? Even if I will know all about it. Sweets can turn out to be a bitter pill to swallow. Dear Felix Gonzales-Torres, can I give up sweets? No, I don’t want to, but I realize this. Can I give up excess? Why I continue to do this? Sweetness is not necessary for surviving, you know. The sweetness is delightful. Sweetness conceals certain dangers. Parading one's surplus, we can claim our superiority. We became dependent on consumption; this is why we supplement stocks by ourselves. How far is the forthcoming nausea? Dear Felix Gonzales-Torres, can we give up sweets?” Lada Nakonechna |
