Презентація проекту відбувалась протягом одного вечора після моєї двотижневої праці над його реалізацією і спрямована ініціювати суспільний діалог.

Формально зала виглядала як пуста. При включеному світлі були відсутні тіні від софітів, бо світлотіньові перепади на стінах я списала до однорідності завдяки штрихуванню олівцем по поверхні.

Проект є узагальнюючим образом моїх роздумів над питаннями становлення культурної інституції, комунікації між художником та інституцією. Процес покриття стін штрихами – свого роду фізичний контакт, як з місцем, так і з часом. Графічним методом я візуалізувала стан невизначеності конкретного приміщення та відсилала не тільки до проблеми «не-існування» інституцій в Україні, а й місця художника та мистецтва в сучасному контексті.